ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2023 р. № 535 ТЕХНІЧНИЙ РЕГЛАМЕНТ засобів цивільного захисту Загальна частина 1. Цей Технічний регламент засобів цивільного захисту (далі - Технічний регламент) установлює вимоги щодо засобів цивільного захисту, їх надання на ринку, введення в обіг, а також процедури оцінки відповідності таких засобів. 2. Дія цього Технічного регламенту поширюється на: 1) засоби рятування з висоти та на воді, зокрема пожежні, на які не поширюється дія Технічного регламенту засобів індивідуального захисту; 2) пожежний та аварійно-рятувальний інвентар та інструменти; 3) переносні та пересувні вогнегасники; 4) вогнегасні речовини; 5) пожежне устатковання, на яке не поширюється дія Закону України “Про надання будівельної продукції на ринку”, Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 62, Технічного регламенту будівельних виробів (продукції), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1764; 6) орієнтувально-світлове устатковання; 7) вогнестійкі засоби зберігання; 8) піротехнічні вироби для аварійно-рятувальних служб; 9) знаки безпеки для робочих і громадських місць цивільного захисту; 10) захисно-герметичні пристрої і вироби та засоби очищення повітря захисних споруд цивільного захисту; 11) мобільні споруди, каркасні (пневмокаркасні) палатки життєзабезпечення рятувальників і постраждалих осіб. 3. Дія цього Технічного регламенту не поширюється на: 1) засоби індивідуального захисту для рятувальників (пожежників) та від пожежі; 2) засоби вимірювальної техніки для гідрометеорологічних спостережень; 3) продукцію оборонного призначення для аварійно-рятувальних служб; 4) засоби криптографічного захисту інформації та засоби спеціального зв’язку для аварійно-рятувальних служб; 5) засоби протипожежного захисту та рятувальні засоби, які належать виключно до: виробів, компонентів і обладнання повітряних суден, літальних та космічних апаратів; морського обладнання; складових і елементів рухомого складу та інфраструктури залізничного транспорту; 6) устатковання рятувальне та для захисту від впливу блискавки канатних доріг; 7) пожежні та аварійно-рятувальні машини та устатковання; 8) пожежні ліфти та вогнестійкі двері ліфтових шахт; 9) компоненти систем пожежної сигналізації (систем виявлення пожежі, систем оповіщення про пожежу), стаціонарних систем пожежогасіння, систем протидимового захисту, систем запобігання пожежі (вибуху), сигналізатори диму, продукція вогнеперешкоджальна, вогнеущільнювальна, вогнезахисна, антипіренна, на яку поширюється дія Закону України “Про надання будівельної продукції на ринку” та Технічного регламенту будівельних виробів (продукції), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1764. 4. Якщо на певні види засобів цивільного захисту поширюється дія інших технічних регламентів, до них застосовуються вимоги таких технічних регламентів. У такому разі цей Технічний регламент застосовується у частині вимог, що не врегульовані зазначеними технічними регламентами. 5. У цьому Технічному регламенті терміни вживаються у значенні, наведеному в Кодексі цивільного захисту України, Законах України “Про технічні регламенти та оцінку відповідності”, “Про загальну безпечність нехарчової продукції”, “Про стандартизацію”, “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції” і “Про захист прав споживачів”. Суттєві вимоги 6. Засоби цивільного захисту повинні відповідати суттєвим вимогам, визначеним у додатку 1. Надання на ринку 7. Засоби цивільного захисту можуть бути надані на ринку в разі відповідності вимогам цього Технічного регламенту. Вільний обіг 8. Надання на ринку, введення в обіг засобів цивільного захисту, що відповідають вимогам цього Технічного регламенту, не може бути заборонене або обмежене. 9. Цей Технічний регламент не повинен перешкоджати здійсненню заходів, які є виправданими з міркувань громадського порядку, безпеки, охорони життя та здоров’я людини чи довкілля, з метою заборони або обмеження володіння, використання та/або продажу засобів цивільного захисту. 10. Показ та/або демонстрація засобів цивільного захисту, які не відповідають вимогам цього Технічного регламенту, під час проведення ярмарків, виставок чи інших подібних заходів здійснюються за наявності видимого позначення, на якому чітко зазначено, що такі засоби не можуть бути введені в обіг або надані на ринку до приведення їх у відповідність з вимогами цього Технічного регламенту. Демонстрація засобів цивільного захисту може проводитися лише за умови здійснення належних заходів безпеки. Обов’язки виробників 11. Виробники під час введення в обіг засобів цивільного захисту зобов’язані забезпечувати їх відповідність суттєвим вимогам, зазначеним у додатку 1. 12. Виробник зобов’язаний складати технічну документацію та проводити оцінку відповідності засобу цивільного захисту із застосуванням процедури, передбаченої в пункті 39 цього Технічного регламенту. Якщо відповідність засобу суттєвим вимогам, зазначеним у додатку 1, доведено в результаті проведення оцінки відповідності із застосуванням процедури, передбаченої в пункті 39 цього Технічного регламенту, виробник зобов’язаний скласти декларацію про відповідність та нанести знак відповідності технічним регламентам згідно з пунктом 45 цього Технічного регламенту, крім випадку, зазначеного в пункті 47 цього Технічного регламенту. 13. Виробник зобов’язаний зберігати технічну документацію та декларацію про відповідність упродовж 10 років, але не менше ніж протягом строку служби засобу цивільного захисту, якщо його визначено виробником, після введення такого засобу в обіг. 14. Виробник зобов’язаний забезпечувати застосування процедур, необхідних для забезпечення відповідності серійного виробництва засобів цивільного захисту вимогам цього Технічного регламенту. При цьому належним чином повинні враховуватися зміни в конструкції чи характеристиках засобу цивільного захисту та національних стандартах з переліку, зазначеного в пункті 38 цього Технічного регламенту або інших технічних специфікаціях, шляхом посилання на які декларується відповідність засобу цивільного захисту. Зважаючи на ризики, які становить засіб цивільного захисту, виробник з метою захисту здоров’я і безпеки користувачів (споживачів) зобов’язаний проводити моніторинг, що включає вибіркові випробування зразків засобу цивільного захисту, наданого на ринку, розгляд звернень користувачів (споживачів) щодо невідповідності засобу цивільного захисту вимогам цього Технічного регламенту, ведення їх обліку, дослідження невідповідних та відкликаних засобів цивільного захисту, а також інформувати розповсюджувачів про поточні результати такого моніторингу. 15. Виробник зобов’язаний забезпечити нанесення на засіб цивільного захисту, який він вводить в обіг, інформації щодо типу, номера партії чи серійного номера або іншого елемента, що дає змогу його ідентифікувати, а в разі коли через розмір або конструкцію засобу цивільного захисту нанесення відповідного позначення неможливе, зазначити необхідну інформацію на його пакуванні або в супровідному документі до такого засобу цивільного захисту. 16. Виробник зобов’язаний зазначити своє найменування, зареєстроване комерційне найменування чи зареєстровану торговельну марку (знак для товарів і послуг) та власну поштову адресу на засобі цивільного захисту, а в разі коли таке зазначення неможливе, відповідна інформація зазначається на його пакуванні або в супровідному документі до такого засобу цивільного захисту. Контактні дані наводяться відповідно до законодавства України про мови. 17. Виробник забезпечує у разі потреби наявність супровідних документів до засобів цивільного захисту, які містять інформацію, зазначену в пункті 6 додатка 1, і складаються відповідно до законодавства України про мови. Зазначені документи і маркування повинні бути чіткими, зрозумілими і розбірливими. 18. Виробник зобов’язаний вживати заходів щодо запобігання ризикам, які становить засіб цивільного захисту, наданий ним на ринку. Виробники, які вважають або мають підстави вважати, що засоби цивільного захисту, які вони ввели в обіг, не відповідають вимогам цього Технічного регламенту, зобов’язані негайно вжити коригувальних заходів, необхідних для приведення таких засобів у відповідність з вимогами цього Технічного регламенту, вилучення їх з обігу та/або їх відкликання (за потреби). Якщо зазначені засоби цивільного захисту становлять ризик, виробники зобов’язані негайно повідомити про це відповідному органу державного ринкового нагляду та подати йому вичерпні відомості, зокрема про невідповідність таких засобів цивільного захисту вимогам цього Технічного регламенту та вжиті обмежувальні (коригувальні) заходи. 19. На обґрунтований запит відповідного органу державного ринкового нагляду виробники зобов’язані подати йому інформацію та документацію (у паперовій та/або електронній формі), необхідні для доведення відповідності засобів цивільного захисту вимогам цього Технічного регламенту. На вимогу відповідного органу державного ринкового нагляду виробники зобов’язані співпрацювати з ним під час здійснення заходів для усунення ризиків, що становлять введені ними в обіг технічні засоби. Обов’язки імпортерів 20. Імпортери зобов’язані вводити в обіг лише ті засоби цивільного захисту, що відповідають вимогам цього Технічного регламенту. 21. Перед введенням засобу цивільного захисту в обіг імпортери зобов’язані переконатися в тому, що виробник провів необхідну процедуру оцінки відповідності, визначену в пункті 39 цього Технічного регламенту, склав технічну документацію, наніс знак відповідності технічним регламентам, крім випадку, зазначеного в пункті 47 цього Технічного регламенту, забезпечив наявність супровідних документів до засобу цивільного захисту, а також дотримався вимог, визначених у пунктах 15 і 16 цього Технічного регламенту. Якщо імпортер вважає або має підстави вважати, що засіб цивільного захисту не відповідає суттєвим вимогам, зазначеним у додатку 1, він не повинен вводити його в обіг до приведення у відповідність з вимогами цього Технічного регламенту. Якщо зазначений засіб цивільного захисту становить ризик, імпортер зобов’язаний повідомити про це виробнику та відповідному органу державного ринкового нагляду. 22. Імпортер зобов’язаний зазначити своє найменування, зареєстроване комерційне найменування чи зареєстровану торговельну марку (знак для товарів і послуг) та поштову адресу на засобі цивільного захисту, а в разі коли таке зазначення неможливе, відповідна інформація зазначається на його пакуванні або в супровідному документі до засобу цивільного захисту. Контактні дані зазначаються відповідно до законодавства України про мови. 23. Імпортери забезпечують у разі потреби наявність супровідних документів до засобів цивільного захисту, які містять інформацію, зазначену в пункті 6 додатка 1, і складаються відповідно до законодавства України про мови. 24. Імпортери зобов’язані під час перебування засобів цивільного захисту під їх відповідальністю створити такі умови для їх зберігання чи транспортування, за яких не виникає загроза невідповідності таких засобів цивільного захисту суттєвим вимогам, зазначеним у додатку 1. 25. Зважаючи на ризики, які становить засіб цивільного захисту, імпортери зобов’язані проводити моніторинг, який включає вибіркові випробування зразків засобу цивільного захисту, наданого на ринку, розгляд звернень користувачів (споживачів), дослідження засобів цивільного захисту, що не відповідають вимогам цього Технічного регламенту, і випадків відкликання засобів цивільного захисту та за потреби вести облік звернень щодо невідповідності засобів цивільного захисту заданим вимогам і випадків їх відкликання, а також інформувати розповсюджувачів про поточні результати такого моніторингу. 26. Імпортери зобов’язані вживати за власною ініціативою заходів щодо запобігання ризикам, які становлять засоби цивільного захисту, надані ними на ринку. Імпортери, які вважають або мають підстави вважати, що засоби цивільного захисту, які вони ввели в обіг, не відповідають вимогам цього Технічного регламенту, зобов’язані негайно вжити коригувальних заходів, необхідних для приведення таких засобів цивільного захисту у відповідність з вимогами цього Технічного регламенту, вилучення їх з обігу та/або їх відкликання (за потреби). Якщо зазначені засоби цивільного захисту становлять ризик, імпортери зобов’язані негайно повідомити про це відповідному органу державного ринкового нагляду та подати йому вичерпні відомості, зокрема про невідповідність таких засобів цивільного захисту вимогам цього Технічного регламенту та вжиті обмежувальні (коригувальні) заходи. 27. Імпортери зобов’язані впродовж 10 років, але не менше ніж протягом строку служби засобу цивільного захисту, якщо його визначено виробником, після введення такого засобу в обіг зберігати копію декларації про відповідність для надання її на запити відповідного органу державного ринкового нагляду та забезпечувати можливість надання таким органам за їх запитами доступу до технічної документації. 28. На обґрунтований запит відповідного органу державного ринкового нагляду імпортери зобов’язані надати йому інформацію та документацію (у паперовій або електронній формі), необхідні для доведення відповідності засобів цивільного захисту вимогам цього Технічного регламенту. На вимогу відповідного органу державного ринкового нагляду імпортери зобов’язані співпрацювати з ним під час здійснення заходів для усунення ризиків, що становлять введені ними в обіг засоби цивільного захисту. Обов’язки розповсюджувачів 29. Розповсюджувачі під час надання засобів цивільного захисту на ринку зобов’язані діяти відповідно до вимог цього Технічного регламенту. 30. Перед наданням засобу цивільного захисту на ринку розповсюджувачі зобов’язані перевірити наявність на ньому знака відповідності технічним регламентам, крім випадку, зазначеного в пункті 47 цього Технічного регламенту, необхідних супровідних документів, які містять інформацію, зазначену в пункті 6 додатка 1, і складаються відповідно до законодавства України про мови, а також виконання виробником вимог, визначених у пунктах 15 і 16, та імпортером - у пункті 22 цього Технічного регламенту. Якщо розповсюджувач вважає або має підстави вважати, що засіб цивільного захисту не відповідає суттєвим вимогам, зазначеним у додатку 1, він не повинен надавати такий засіб цивільного захисту на ринку до приведення його у відповідність з вимогами цього Технічного регламенту. Якщо зазначений засіб цивільного захисту становить ризик, розповсюджувач повідомляє про це виробнику або імпортеру, а також відповідному органу державного ринкового нагляду. 31. Розповсюджувачі зобов’язані забезпечувати під час перебування засобів цивільного захисту під їх відповідальністю створення таких умов для їх зберігання чи транспортування, за яких не виникає загроза невідповідності таких засобів цивільного захисту суттєвим вимогам, зазначеним у додатку 1. 32. Розповсюджувачі зобов’язані вживати за власною ініціативою заходів щодо запобігання ризикам, які становлять засоби цивільного захисту, надані ними на ринку. Розповсюджувачі, які вважають або мають підстави вважати, що засоби цивільного захисту, які вони надали на ринку, не відповідають вимогам цього Технічного регламенту, зобов’язані переконатися у вжитті коригувальних заходів, необхідних для приведення таких засобів цивільного захисту у відповідність з вимогами цього Технічного регламенту, вилучення їх з обігу та/або відкликання (за потреби). Якщо зазначені засоби цивільного захисту становлять ризик, розповсюджувачі зобов’язані негайно повідомити про це відповідному органу державного ринкового нагляду та подати йому вичерпні відомості, зокрема про невідповідність таких засобів цивільного захисту вимогам цього Технічного регламенту та вжиті обмежувальні (коригувальні) заходи. 33. На обґрунтований запит відповідного органу державного ринкового нагляду розповсюджувачі зобов’язані надавати йому інформацію та документацію (у паперовій або електронній формі), необхідні для доведення відповідності засобів цивільного захисту вимогам цього Технічного регламенту. На вимогу відповідного органу державного ринкового нагляду розповсюджувачі співпрацюють з ним під час здійснення заходів для усунення ризиків, що становлять надані ними на ринку засоби цивільного захисту. Випадки, у яких обов’язки виробників покладаються на імпортерів та розповсюджувачів 34. У разі коли імпортер або розповсюджувач вводить засіб цивільного захисту в обіг під своїм найменуванням чи торговельною маркою (знаком для товарів і послуг) або модифікує вже введений в обіг засіб цивільного захисту таким чином, що це може вплинути на його відповідність вимогам цього Технічного регламенту, він вважається виробником та зобов’язаний виконувати обов’язки виробника, установлені в пунктах 11-19 цього Технічного регламенту. Обов’язки уповноважених представників 35. Виробник може на підставі письмового доручення визначити уповноваженого представника. Обов’язки, визначені в пункті 11 цього Технічного регламенту, та обов’язки щодо складення технічної документації, визначені в пункті 12 цього Технічного регламенту, не повинні зазначатися в дорученні, одержаному уповноваженим представником. 36. Уповноважений представник зобов’язаний виконувати завдання, визначені в дорученні, яке повинно передбачати виконання ним обов’язків, зокрема щодо: збереження декларації про відповідність і технічної документації та документів, які надавалися призначеним органом з оцінки відповідності (далі - призначений орган), для надання їх на запити відповідного органу державного ринкового нагляду впродовж 10 років, але не менше ніж протягом строку служби засобу цивільного захисту, якщо його визначено виробником, після введення такого засобу в обіг; надання на обґрунтований запит відповідного органу державного ринкового нагляду інформації та документації, необхідної для доведення відповідності засобу цивільного захисту вимогам Технічного регламенту; забезпечення на вимогу органу державного ринкового нагляду співпраці з ним стосовно будь-яких дій, які вживаються для усунення ризиків, що становить засіб цивільного захисту, на який поширюється дія доручення, одержаного уповноваженим представником. Ідентифікація суб’єктів господарювання 37. Суб’єкти господарювання зобов’язані надавати відповідному органу державного ринкового нагляду за його запитами інформацію, що дає змогу ідентифікувати: суб’єкта господарювання, який поставив їм засіб цивільного захисту; суб’єкта господарювання, якому вони поставили засіб цивільного захисту. Суб’єкти господарювання подають зазначену інформацію впродовж 10 років, але не менше ніж протягом строку служби засобу цивільного захисту, якщо його визначено виробником, після того, як їм було поставлено такий засіб, та впродовж 10 років, але не менше ніж протягом строку служби засобу цивільного захисту, якщо його визначено виробником, після того, як вони його поставили. Презумпція відповідності засобів цивільного захисту 38. Перелік національних стандартів (далі - перелік) для цілей застосування цього Технічного регламенту затверджується та оприлюднюється відповідно до закону. Відповідність засобів цивільного захисту національним стандартам з переліку або їх частинам установлює презумпцію відповідності таких засобів цивільного захисту суттєвим вимогам, визначеним у додатку 1, що передбачені стандартами чи їх частинами. Процедури оцінки відповідності засобів цивільного захисту 39. Оцінка відповідності засобів цивільного захисту проводиться із застосуванням процедур, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2016 р. № 95 “Про затвердження модулів оцінки відповідності, які використовуються для розроблення процедур оцінки відповідності, та правил використання модулів оцінки відповідності” (Офіційний вісник України, 2016 р., № 16, ст. 625). Відповідність засобу цивільного захисту суттєвим вимогам, зазначеним у додатку 1, доводиться шляхом застосування однієї з таких процедур оцінки відповідності: 1) внутрішній контроль виробництва (модуль А); 2) експертиза типу (модуль В) у поєднанні з однією з таких процедур оцінки відповідності: відповідність типові на основі внутрішнього контролю виробництва з проведенням перевірок продукції під наглядом через певні інтервали часу (модуль C2); відповідність типові на основі забезпечення якості виробничого процесу (модуль D); відповідність типові на основі забезпечення якості продукції (модуль Е); відповідність типові на основі перевірки продукції (модуль F); 3) відповідність на основі перевірки одиниці продукції (модуль G). Декларація про відповідність 40. У декларації про відповідність засобу цивільного захисту зазначається про дотримання застосовних суттєвих вимог, визначених у додатку 1. 41. Декларація про відповідність засобу цивільного захисту повинна складатися за формою згідно з додатком 2, містити відомості, передбачені процедурами оцінки відповідності, зазначеними в пункті 39 цього Технічного регламенту. Декларація про відповідність повинна складатися відповідно до законодавства України про мови. 42. Якщо на засіб цивільного захисту поширюється дія кількох технічних регламентів, що потребують складення декларації про відповідність, може складатися єдина декларація про відповідність стосовно таких технічних регламентів. У такій декларації про відповідність повинні бути зазначені відповідні технічні регламенти разом з відомостями про їх офіційне опублікування. 43. Виробник шляхом складення декларації про відповідність бере на себе відповідальність за відповідність засобу цивільного захисту вимогам цього Технічного регламенту. Загальні принципи маркування знаком відповідності технічним регламентам 44. Знак відповідності технічним регламентам застосовується згідно із загальними принципами маркування, визначеними статтею 30 Закону України “Про технічні регламенти та оцінку відповідності”. Правила та умови нанесення знака відповідності технічним регламентам 45. Знак відповідності технічним регламентам наноситься на засіб цивільного захисту або на його табличку з технічними даними таким чином, щоб він був видимим, розбірливим і незмивним. У разі коли це неможливо або невиправдано через особливості засобу цивільного захисту, знак відповідності наноситься на пакування та супровідні документи. 46. Знак відповідності технічним регламентам повинен наноситися перед введенням засобу цивільного захисту в обіг. 47. Знак відповідності не наноситься на знаки безпеки. 48. Знак відповідності технічним регламентам на засобах цивільного захисту повинен супроводжуватися ідентифікаційним номером призначеного органу, якщо такий орган був залучений до проведення оцінки відповідності. Ідентифікаційний номер призначеного органу з оцінки відповідності наноситься таким органом або за його вказівкою виробником чи уповноваженим представником. Призначення органів з оцінки відповідності 49. Призначення органів з оцінки відповідності для виконання ними як третьою стороною завдань з оцінки відповідності згідно із цим Технічним регламентом здійснюється відповідно до Закону України “Про технічні регламенти та оцінку відповідності”. 50. Призначені органи зобов’язані відповідати загальним вимогам, установленим статтею 32 Закону України “Про технічні регламенти та оцінку відповідності”, і спеціальним вимогам, передбаченим постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2016 р. № 56 “Про затвердження спеціальних вимог до призначених органів з оцінки відповідності” (Офіційний вісник України, 2016 р., № 13, ст. 537). Залучення призначеними органами субпідрядників та дочірніх підприємств 51. Якщо призначений орган залучає до виконання конкретних робіт, пов’язаних з оцінкою відповідності, субпідрядника або дочірнє підприємство, він повинен забезпечити відповідність зазначеного субпідрядника чи дочірнього підприємства спеціальним вимогам, визначеним у пункті 50 цього Технічного регламенту, та повідомити про їх залучення органу, що призначає. 52. Призначені органи несуть повну відповідальність за роботи, що виконуються субпідрядниками або дочірніми підприємствами, незалежно від того, є вони резидентами чи нерезидентами України. 53. Субпідрядник або дочірнє підприємство можуть залучатися до виконання робіт з оцінки відповідності лише за згодою замовника. 54. Призначені органи повинні зберігати для надання на запити органу, що призначає, відповідні документи стосовно оцінювання кваліфікації залучених субпідрядників чи дочірніх підприємств і робіт, які вони виконали. Обов’язки призначених органів стосовно їх діяльності 55. Призначені органи зобов’язані проводити оцінку відповідності згідно з процедурами оцінки відповідності, установленими в пункті 39 цього Технічного регламенту. 56. Оцінка відповідності повинна проводитися в пропорційний спосіб, без зайвого навантаження на суб’єктів господарювання. Призначені органи повинні провадити свою діяльність з урахуванням величини суб’єкта господарювання, що замовляє роботи з оцінки відповідності, галузі, у якій він провадить діяльність, його структури, ступеня складності технології розроблення відповідного засобу цивільного захисту та масового чи серійного характеру виробничого процесу. Призначені органи зобов’язані дотримуватися ступеня вимогливості та рівня захисту, що є необхідними для забезпечення відповідності засобу цивільного захисту вимогам цього Технічного регламенту. 57. Якщо призначений орган вважає, що виробник не дотримався суттєвих вимог, зазначених у додатку 1, та вимог відповідних національних стандартів із переліку, такий орган повинен вимагати від виробника вжиття відповідних коригувальних заходів та не видавати документ про відповідність. 58. Якщо під час проведення моніторингу відповідності після видачі документа про відповідність призначеним органом виявлено, що засіб цивільного захисту вже не відповідає суттєвим вимогам, зазначеним у додатку 1, він зобов’язаний вимагати від виробника вжиття відповідних коригувальних заходів і за потреби зупинити дію документа про відповідність або скасувати його. 59. Якщо коригувальних заходів не було вжито або вони не дали необхідних результатів, призначений орган залежно від обставин повинен обмежити сферу, зупинити дію документа про відповідність або скасувати його. Апеляція на рішення призначених органів 60. Подання та розгляд апеляцій на рішення призначених органів здійснюються відповідно до статті 43 Закону України “Про технічні регламенти та оцінку відповідності”. Обов’язки призначених органів стосовно надання інформації 61. Призначені органи зобов’язані надавати органу, що призначає, інформацію, зазначену в частині першій статті 42 Закону України “Про технічні регламенти та оцінку відповідності”. 62. Призначені органи зобов’язані надавати іншим призначеним органам, які провадять подібну діяльність, що охоплює такі ж види засобів цивільного захисту, відповідну інформацію з питань, які стосуються негативних результатів оцінки відповідності, а за запитом - також позитивних результатів оцінки відповідності. Координація призначених органів 63. Координація призначених органів та співпраця між ними здійснюються в межах секторальної групи призначених органів. Призначені органи беруть участь у роботі секторальної групи призначених органів безпосередньо або через визначених представників. Секторальні групи призначених органів мають право розробляти та ухвалювати документи, спрямовані на забезпечення узгодженості в технічному застосуванні призначеними органами процедур оцінки відповідності вимогам цього Технічного регламенту. Призначені органи повинні застосовувати такі документи як загальні настанови. Про зазначені документи та участь у роботі секторальної групи призначені органи повинні поінформувати свій персонал, відповідальний за виконання завдань з оцінки відповідності. Державний ринковий нагляд і державний контроль засобів цивільного захисту 64. Державний ринковий нагляд і державний контроль засобів цивільного захисту здійснюються відповідно до Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції” з урахуванням вимог цього Технічного регламенту. 65. Заходи щодо усунення формальної невідповідності вживаються суб’єктом господарювання у разі, коли орган державного ринкового нагляду встановить таку невідповідність: знак відповідності технічним регламентам нанесено з порушенням вимог пунктів 44-46, 48 цього Технічного регламенту; не нанесено знак відповідності технічним регламентам, крім випадку, зазначеного в пункті 47 цього Технічного регламенту; ідентифікаційний номер призначеного органу нанесено з порушенням вимог, установлених у пункті 48 цього Технічного регламенту, або його не нанесено; не складено декларацію про відповідність; декларацію про відповідність складено з порушенням вимог, установлених цим Технічним регламентом; органу державного ринкового нагляду не надано доступу до технічної документації або надано таку документацію не в повному обсязі; інформація, зазначена в пунктах 16 і 22 цього Технічного регламенту, відсутня, є неправдивою або надана не в повному обсязі; інформація, що дає змогу ідентифікувати засіб цивільного захисту, не зазначена відповідно до пункту 15 цього Технічного регламенту; до засобів цивільного захисту не додаються супровідні документи, зазначені в пунктах 17 і 23 цього Технічного регламенту, чи такі документи не відповідають застосовним вимогам. Додаток 1 до Технічного регламенту СУТТЄВІ ВИМОГИ щодо засобів цивільного захисту 1. Характеристики засобів цивільного захисту відповідно до призначення повинні забезпечувати: 1) захист життя і здоров’я персоналу, що користується такими засобами та виконує аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи, гасіння пожеж, а також людей, яких рятують; 2) належну функціональну здатність та ефективність засобів цивільного захисту за передбачуваних умов під час надзвичайних ситуацій, аварій і пожеж; 3) запобігання виникненню, виявлення та обмеження впливу небезпечних чинників (пожежі, вибухи, викид токсичних і радіоактивних речовин, біологічних агентів, низької та високої температури, ураження розрядами блискавки) на людей, тварин, майно та навколишнє природне середовище; 4) своєчасне попередження і оповіщення про надзвичайні ситуації, аварії та пожежі або загрозу їх виникнення; 5) швидку готовність засобів цивільного захисту до використання під час реагування на надзвичайні ситуації, аварії та пожежі; 6) виявлення людей під час виконання пошуково-рятувальних робіт; 7) безпечну евакуацію людей із зони впливу небезпечних чинників у безпечні зони; 8) безпечне рятування людей з висоти; 9) безпечне рятування людей на воді; 10) підтримання умов, мінімально необхідних для збереження життя і здоров’я населення та діяльності особового складу сил цивільного захисту в зонах надзвичайних ситуацій, під час аварій та пожеж; 11) ідентифікацію засобів цивільного захисту під час виконання завдань цивільного захисту. 2. Засоби цивільного захисту, які складаються з кількох компонентів, повинні бути розроблені та виготовлені таким чином, щоб під час їх складання, монтажу та використання забезпечувалася сумісність компонентів. 3. Інформація про характеристики, знання якої необхідне для безпечного використання та застосування за призначенням засобів цивільного захисту, повинна наноситися на такі засоби, а якщо це неможливо, - зазначатися в супровідній документації. 4. У супровідних документах до засобів цивільного захисту зазначається інформація: щодо призначення; про характеристики, знання яких забезпечує використання таких засобів за призначенням; що містить інструкції щодо зберігання, транспортування, складання, монтажу, використання (експлуатації, поводження), технічного обслуговування (ремонту) та утилізації таких засобів, про запобіжні заходи, яких необхідно вживати при цьому, а також про рівень кваліфікації персоналу, який може виконувати зазначені роботи; що пояснює застосоване маркування; про класи (ступені) захисту і безпеки, що відповідають установленим рівням різних ризиків, та допустимі межі використання, що узгоджуються з такими рівнями; про технічні характеристики компонентів, їх безпечність, сумісність та взаємозамінність, їх відповідність вимогам технічних регламентів; про інвентар та пакування, у якому повинні зберігатися чи транспортуватися такі засоби; про дату виготовлення, а також строки служби (якщо такі строки служби визначені) для засобів цивільного захисту, які втрачають свої властивості з часом.

ДСТУ 9077:2021 ЗАСОБИ ОЧИЩЕННЯПОВІТРЯ ЗАХИСНИХ СПОРУДЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ Загальні технічні вимоги національного органу стандартизації ДП "УкрНДНЦ" Відповідає офіційному тексту скачати повний текст ДСТУ 9077:2021

ВИМОГИ щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту з повним текстом наказу можно ознайомитися за посиланням тут . 4. Утримання та експлуатація систем вентиляції 1. Під час експлуатації повітроводів забезпечується герметичність їх з’єднань. У разі нещільного з’єднання повітроводів між собою і з фільтровентиляційним обладнанням відбувається витік повітря. Місця витоку повітря через нещільності у фланцевих, муфтових та інших з’єднаннях дозволяється визначати за відхиленням полум’я свічки під час роботи системи повітропостачання. 2. Очищення протипилових фільтрів (передфільтрів) від пилу дозволяється проводити шляхом їх промивання гарячим десятивідсотковим содовим розчином, а потім гарячою водою. Після висихання фільтр знову змочують мастилом. 3. ФП встановлюються з урахуванням таких вимог: нижній ФП установлюють на дві промаслені рейки перерізом не менше ніж 40 х 40 мм; розподіл ФП у колонці за аеродинамічним опором залежить від напрямку подачі повітря (зверху або знизу). При цьому важливо, щоб кожен наступний ФП у напрямку руху повітря мав більший аеродинамічний опір, ніж попередній. Не допускаються до встановлення і експлуатації ФП із вм’ятинами та іншими пошкодженнями корпусів, а також фільтри із зафарбованим маркуванням або ушкодженим заводським фарбуванням. У разі виявлення місцевого (ненаскрізного) іржавіння корпусу ФП недолік ліквідовують шляхом очищення і зафарбовування зеленим кольором, при цьому заводське маркування не зафарбовують. 4. Терміни придатності ФП визначаються відповідно до технічної документації на них. За дотримання умов експлуатації, установлених виробником, тривалість служби ФП визначається середнім і максимальним термінами придатності. У разі досягнення ФП максимальних термінів придатності, установлених виробником, за результатами контрольної перевірки вирішується питання щодо заміни або продовження терміну придатності ФП. За наявності необхідних захисних властивостей термін придатності ФП може бути продовжено до чергової перевірки. 5. Контроль за підпором повітря у сховищі (у приміщеннях для осіб, які укриваються, ДЕС і станції перекачування) здійснюється за допомогою тягонапороміру, з’єднаного з атмосферою водогазопровідною оцинкованою трубою діаметром 15 мм із запірним пристроєм (газовим краном). Виведення труби від тягонапороміру в атмосферу робиться в зону, де відсутній вплив потоків повітря під час роботи системи вентиляції сховища. У разі відсутності тягонапороміру заводського виготовлення допускається використання найпростішого манометра із двох скляних трубок, з’єднаних гумовою трубкою. Тягонапоромір необхідно встановлювати у вентиляційній камері. 6. Противибухові пристрої, установлені на системах вентиляції, підлягають постійному контролю за станом працездатності та обслуговуванню не рідше ніж двічі на рік (навесні і восени). Пружини та осі лопатей, інші металеві рухомі частини таких пристроїв двічі на рік змащують інгібованим мастилом. За потреби відновлюють масляне фарбування металевих частин. 7. КНТ мають бути постійно розстопорені. У разі недостачі повітря для провітрювання тамбура під час роботи вентиляції в режимі фільтровентиляції у сховищах малої місткості або у разі великих розмірів тамбура КНТ, установлені на внутрішній стіні тамбура, мають бути постійно застопорені за допомогою стопорного пристрою, що розстопорює КНТ тільки на 6 хвилин при вході або виході осіб, які укриваються, на поверхню, із забезпеченням провітрювання тамбура за рахунок скорочення чи повного вимикання вентиляції санвузла. 8. На повітроводах усіх ГК стрілками вказується напрямок руху повітря. ГК до і після ФП, пристроїв регенерації і фільтрів для очищення повітря від окису вуглецю мають бути закриті і опломбовані, за винятком періоду роботи системи фільтровентиляції під час перевірок. Герметичний здвоєний клапан ГК-2-100 (у ФВА-49) має бути закритий і опломбований у такому положенні, щоб у звичайних умовах повітря не змогло проходити через ФП (правий шток здвоєного клапана має знаходитися в крайньому лівому положенні). 9. Усі КНТ і ГК мають бути промарковані і пронумеровані. 10. Допуск сторонніх осіб у приміщення зі змонтованими РУ не дозволяється, приміщення має бути закрите і опечатане особою, відповідальною за експлуатацію установки. Щоб уникнути виникнення пожежі і вибуху в приміщенні, де розміщено РУ, не допускається: затоплення приміщення водою; зберігання в приміщенні лугів, кислот, мастил і легкозаймистих речовин; потрапляння органічних речовин і вологи в патрони і повітроводи установок. Приміщення зі змонтованими РУ оснащуються засобами пожежогасіння - ящиками з піском, покривалами з азбестового матеріалу, сертифікованими вуглекислотними або порошковими вогнегасниками. Обслуговування установок необхідно робити в чистих і сухих брезентових рукавицях. Під час заміни РП у РУ і проведення регламентних робіт на РУ використовується інструмент, що поставляється в комплекті з установками. Попередньо інструмент має бути знежирений і висушений. Установлення заглушок на відпрацьовані демонтовані РП дозволяється тільки після їх охолодження. Під час заміни в РУ балонів зі стиснутим газом (киснем, повітрям) використовується тара та газ, передбачені відповідною технічною документацією на ці установки. {Пункт 10 глави 4 розділу III доповнено новим абзацом згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 440 від 19.07.2022} 11. Персонал, що обслуговує установки РУ, проходить відповідне навчання і допускається до експлуатації в установленому законодавством порядку. 12. Експлуатація та обслуговування елементів систем вентиляції вітчизняного та іноземного виробництва, установлених на заміну тих, що були передбачені проектом і вийшли з ладу, здійснюється відповідно до вимог та рекомендацій, визначених заводом-виробником у технічній документації на них. 13. На всіх пускових приладах і вентиляторах систем вентиляції має бути нанесене відповідне маркування (В-1, В-2 тощо). 9. Проведення перевірок справності обладнання, інженерних мереж та будівельних конструкцій 1. Обладнання, захисно-герметичні пристрої сховищ, а також захисні споруди в цілому підлягають періодичній перевірці на герметичність, справність та працездатність не рідше одного разу на рік, а також негайно після початку використання за призначенням (після повного заповнення населенням, яке підлягає укриттю). Справність систем вентиляції, противибухових пристроїв, систем водопостачання, каналізації і опалення перевіряється не рідше одного разу на рік. ФП перевіряються в терміни, визначені заводом-виробником у технічній документації на них. У разі відсутності такої документації ФП перевіряються не рідше одного разу на рік. Крім того, ФП оглядаються і перевіряються в разі затоплення сховища або повітроприйомного пристрою (оголовка). Прилади і пристрої системи повітропостачання, зокрема ФВК та ФВА, випробовують періодично, але не рідше ніж двічі на рік. Один раз на півтора року перевіряють зовнішній вигляд РУ і наявність пломб на РП. Перевірка роботи законсервованого дизель-генератора здійснюється не рідше ніж 1 раз на 3 місяці. Після розконсервації ДЕС перевіряється не рідше одного разу на тиждень. 2. Перевірка герметичності сховища проводиться в різних режимах роботи. Результати перевірки сховища на герметичність оформлюють довідкою про перевірку герметичності сховища згідно з додатком 6 до цих Вимог. 3. Під час перевірки справності систем вентиляції встановлюється стан справності вентиляторів припливних і витяжних систем, ФП, РУ, ГК, герметичних з’єднань повітроводів, повітрозабірних і витяжних каналів, противибухових пристроїв. 4. Противибуховi пристрої перевіряються відповідно до вимог та рекомендацій, наданих виробником у технічній документації на них. Перевірка противибухових пристроїв типу МЗС та УЗС здійснюється в порядку, установленому примірним змістом робіт з технічного обслуговування захисних пристроїв. 5. Перевірка придатності ФП здійснюється шляхом оглядів та контрольних перевірок якості їх стану. 6. Оглядам підлягають усі ФП, установлені в сховищах. Під час оглядів одночасно виявляються та усуваються фактори, що викликають псування ФП, проводиться поточний ремонт, виконуються інші роботи, спрямовані на поліпшення умов їх утримання. Під час огляду перевіряють загальний опір і опір кожного ФП окремо (після розбирання колонок ФП). Крім того, ФП перевіряють на цілісність, відсутність пересипання або усадки шихти, на перевищення норм її зволоження. Цілісність ФП перевіряється шляхом огляду його зовнішньої поверхні. Відсутність пересипання або усадки шихти ФП перевіряють шляхом його перекидання або струшування. Перевірка норм зволоження шихти ФП проводиться шляхом його зважування. Під час контрольних перевірок оцінюються захисні властивості ФП та перевіряється надійність фільтровентиляційної системи у цілому. Для проведення контрольної перевірки під час роботи системи повітропостачання у режимі ІІ (фільтровентиляції) біля повітрозабору створюється визначена концентрація парів імітатора (одоранта) отруйних речовин. Відчуття запаху цього імітатора у сховищі означає, що шихта в одному або декількох ФП (найчастіше у нижньому) стала непридатною. У такому разі перевіряються на проскакування парів одоранта колонки і кожен фільтр окремо. Як імітатор (одорант) можуть використовуватися пари етилмеркаптану. Оцінка якісного стану ФП здійснюється у терміни, визначені виробником у технічній документації на такі ФП. 7. Результати оглядів і контрольних перевірок якості стану ФП заносяться у формуляри фільтровентиляційних агрегатів, а також у таблицю контролю якості ФП. Форму таблиці контролю якості ФП наведено в додатку 7 до цих Вимог. До неї вносяться всі наявні (установлені) ФП. Обчислення термінів оглядів і перевірок починається від дати виготовлення ФП та залежить від обчислення максимального терміну придатності. Спочатку заповнюються графи контрольних перевірок, потім - графи технічного обслуговування (огляду). У рік проведення контрольних перевірок технічне обслуговування (огляд) не планується. Після заповнення або коригування форми складається план проведення технічних оглядів і контрольних перевірок ФП у сховищах міста (району), суб’єкта господарювання із включенням до нього тих ФП, які підлягають огляду (перевірці) наступного року. Після проведення оглядів (перевірок) ФП до форми вносяться зміни (проставляються нові терміни). Визнані непридатними ФП підлягають заміні. 8. Під час випробовування приладів і пристроїв систем повітропостачання, зокрема ФВК та ФВА, перевіряють: 1) рівень мастила в редукторі ЕРВ. Рівень мастила в ЕРВ має відповідати вимогам виробника, наданим у технічній документації на нього; 2) щільність закривання здвоєного ГК (під час включення на короткий час електродвигуна із закритим клапаном витратомір не має давати показання); 3) стан електропроводки, заземлення електроустаткування; 4) роботу вентилятора вручну. 9. Після пуску ЕРВ перевіряють: нагрівання корпусу електродвигуна. Температура не має перевищувати 55 °C (за більш високої температури рука відчуває легкий опік); подачу розрахункової кількості повітря; відсутність протікань мастила. 10. Після проведення всіх вищезазначених робіт перевіряють загальну працездатність системи повітропостачання шляхом її запуску та роботи впродовж нетривалого часу. Результати фіксуються в експлуатаційному журналі. 11. Справність КНТ у застопореному стані перевіряється шляхом просвічування його з боку тамбура в бік неосвітленого приміщення сховища. Клапан вважається герметичним, якщо на неосвітленій стіні по периметру прилягання тарелі до сідла світла не видно. Для визначення пропускної здатності КНТ необхідно їх спочатку закрити і виміряти пропускну здатність системи з будь-яким підпором, який можна виміряти наявними в захисній споруді вимірювальними приладами (з урахуванням їх похибок). Потім для цього ж підпору, але вже у разі відкритих КНТ знову визначити витрати повітря системи повітропостачання. Різниця у витратах повітря в першому і другому випадках характеризуватиме пропускну здатність клапанів. 12. Для перевірки справності ГК необхідно в повітроводі перед закритим клапаном за напрямком руху повітря просвердлити отвір діаметром 6-8 мм, закрити всі, крім одного (найближчого до клапана), припливні отвори і включити у роботу систему вентиляції. У просвердлений отвір вприснути шприцом від 50 до 75 г нашатирного спирту. Відсутність запаху аміаку в найближчому припливному отворі (за клапаном) підтверджує герметичність клапана. Після проведення випробування отвір замащується. 13. Перевірка справності і роботи захисних пристроїв полягає в установленні надійності кріплення (збереження болтових з’єднань і якість закладення в стінах і перекриттях); можливості закривання вручну (поворотом рукоятки) захисно-герметичного клапана, можливості повороту тарелі клапана надмірного тиску, легкості переміщення поплавця клапана-відтинача по осі. 14. Гумові прокладки КНТ і ГК мають бути у справному стані. Для уникнення корозії металеві частини на клапанах-відтиначах, установлених в аварійних виходах або інших вологих місцях, періодично, не рідше 1 разу на квартал, змащують тонким шаром інгібованого мастила. 15. У період перевірки технічного стану РУ інспектують працездатність покажчика витрати повітря шляхом відхилення стрілки покажчика від вихідного положення, при цьому заслінка має рухатися вільно, без заїдання, погойдуватися. Перевіряють також працездатність клапанів установки шляхом обертання маховичків. У разі виявлення ознак корозії на різьбових з’єднаннях здійснюється прочистка різьби на гвинтах і гайках. Змащення різьби не допускається. Про результати технічного огляду роблять запис у формулярі установки. Відпрацьовані РП знищуються. 16. Перевірка елементів систем вентиляції вітчизняного та іноземного виробництва, встановлених на заміну тих, що були передбачені проектом і вийшли з ладу, здійснюється відповідно до вимог та рекомендацій, визначених заводом-виробником у технічній документації на них. 17. Технологічні карти перевірки на герметичність сховищ та їх окремих елементів наведено в додатку 8 до цих Вимог. Під час визначення підпору необхідно враховувати кількість повітря, що подається у сховище. Ступінь герметичності сховища визначається відповідно до показників кількості (об’єму) повітря, що подається системою повітропостачання, і геометричних параметрів внутрішніх приміщень, що знаходяться у зоні герметизації. Під час перевірки герметичності сховища у режимі І (чистої вентиляції) величина підпору має становити не менше 50 Па. Величина підпору, яка характеризує герметичність сховищ, у режимах ІІ (фільтровентиляції) та ІІІ (регенерації внутрішнього повітря) має бути не менше наведеної у таблиці 2 технологічних карт перевірки на герметичність сховищ та їх окремих елементів. У разі невідповідності величин підпору зазначеним параметрам має бути знайдено місця витоку повітря і вжито заходів щодо відновлення герметичності сховища. Найпростіше місця витоку повітря визначаються за відхиленням полум’я свічки за максимальної витрати повітря у системі повітропостачання під час її роботи у режимі І (чистої вентиляції). 18. Перевірка роботи законсервованого дизель-генератора здійснюється шляхом його запуску із роботою протягом від 1,5 до 3 годин з поступовим навантаженням до 50 %. Перед зупинкою навантаження знімається і дизель-генератор працює в холостому режимі протягом 3-5 хвилин. Після його зупинки здійснюють загальний зовнішній огляд, під час якого перевіряють стан з’єднань двигуна дизель-генератора, підшипників, шплінтів і замків, що запобігають розгвинчуванню шайб і болтів. Підшипники, що під час перевірки нагрілися найбільше, підлягають детальному огляду з метою встановлення їх працездатності та необхідності заміни. 19. Розконсервована ДЕС перевіряється шляхом запуску дизель-агрегату і випробовування його під навантаженням протягом 30 хвилин. 20. Під час випробувань ДЕС перевіряється: щільність з’єднання трубопроводів усіх систем і відсутність підтікань у вентилях, насосах і ємностях; герметичність систем газовикиду і повітрозабору; ручне управління дизель-генератором з місцевого пульта; надійність зупинки агрегату стоп-пристроєм; регулювання числа обертів; температуру води першого контуру охолодження і мастила; роботу систем подачі палива і мастила; роботу системи видалення тепла від вузла охолодження. 21. Справність систем водопостачання, каналізації і опалення необхідно перевіряти з випробуванням вентилів і засувок, а також здійсненням лабораторних досліджень якості питної води в баках (ємностях) для питної води.

Для виробництва фільтрів поглиначів були розроблені та додані до баз данних міністерства економіки Технічни Умови.

Фильтри поглиначи ФП 100 ФП200 ФП 300 , які виробляє компания ТОВ ЛЮФТГРАНД пройшли випробування та отримали сертифікат відповідності - відповідає вимогам ДСТУ 9077: 2021 Засоби очищення повітря захисних споруд цивільного захисту

Повний каталог з описом та розмірами фільтрів поглиначів ФП100, ФП200, ФП300 можно скачати за посиланням

10 серпня 2023 року наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від №702 було затверджено ДБН В.2.2-5:2023 Захисні споруди цивільного захисту. ДБН В.2.2-5:2023 «Захисні споруди цивільного захисту» зі Зміною №1 Вказані норми набирають чинності з 01 листопада 2023 року (при цьому ДБН В.2.2.5-97 «Захисні споруди цивільного захисту» втратить чинність). Незважачи на те, що в ЄДЕССБ вказаниий ДБН було опубліковано 20.09.2023 року (BN01:9096—0455-6544-5353), ДБН В.2.2-5:2023 набере чинності 01 лютого 2023 року, відповідно положень ПКМУ №530 від 03.05.2022 року. Новий ДБН також включає положення про фільтри поглиначі та норми по встановленню та монтажу.

Сховище – герметична споруда для захисту людей, у якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних чинників, які виникають унаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів; ПОТРЕБУЄ встановлення Фільтрів Поглиначів. Протирадіаційне укриття – Надійно захищена, але не герметична споруда, достатньо гнучка в планувальних, інженерних та технологічних рішеннях і більш зручна в експлуатації. Має значну вартість, пов’язану з вимогами забезпечення певних захисних властивостей та інженерних рішень. Кодексом цивільного захисту України ПРУ рекомендується влаштовувати для укриття населення, яке не підлягає укриттю у сховищах, а також працівників підприємств та суб’єктів господарювання.; ПОТРЕБУЄ встановлення Фільтрів Поглиначів. Споруди подвійного призначення СПП (з захисними властивостями Сховищ або ПРУ) - Має відповідні властивості сховищ або ПРУ, але додатково має суттєву перевагу у можливості використання у мирний час за іншим функціональними призначенням. Несе певні складнощі в організації таких функціональних процесів, оскільки повинна відповідати вимогам одразу обох (як за функцією використання у мирний час, і як укриття у особливий період). ПОТРЕБУЄ встановлення Фільтрів Поглиначів. Швидкоспоруджувана захисна споруда цивільного захисту – споруда, що зводиться (виготовляється, монтується) в особливий період нарощування фонду захисних споруд й за короткий час зі спеціальних конструкцій (виробів), вимоги до яких встановлюються будівельними нормами, стандартами та правилами; НЕ ПОТРЕБУЄ встановлення Фільтрів Поглиначів. Найпростіше укриття – це фортифікаційна споруда, цокольне або підвальне приміщення, інша споруда підземного простору, в якій можливе тимчасове перебування людей задля зниження комбінованого ураження від небезпечних чинників та від дії засобів ураження в особливий період. НЕ ПОТРЕБУЄ встановлення Фільтрів Поглиначів.

Споруди цієї категорії мають у своєму складі необхідні системи життєзабезпечення і розраховані на перебування людей протягом не менш ніж 48 годин. Це повністю герметичні споруди, які захищають не тільки від уламків та снарядів, а й від засобів хімічного та біологічного ураження. Ключовою вимогою до таких споруд є наявність якісної вентиляції та фільтраційного обладнання, яке б здійснювало очищення зовнішнього повітря та запобігало потраплянню всередину пилу (в тому числі радіаційного), біологічних аерозолів, отруйних речовин тощо. Водночас вентиляція має підтримувати в укритті надлишковий тиск, що дозволить унеможливити проникнення в приміщення забрудненого повітря через щілини та мікротріщини в будівельних конструкціях. Системи вентиляції таких укриттів передбачають роботу у двох режимах – чистої вентиляції та фільтровентиляції. У режимі чистої вентиляції подавання очищеного вуличного повітря має забезпечувати необхідний повітрообмін та видалення з приміщення надлишку тепла та вологи. У режимі фільтровентиляції повітря, яке надходить у сховище, має очищуватися від газоподібних засобів масового ураження, аерозолів і пилу. Під час роботи в першому режимі система вентиляції має підтримувати нормальну безперервну роботу протягом 48 годин, у другому режимі – протягом 12 годин. В окремих випадках передбачається повна ізоляція приміщення від зовнішнього повітря. У цьому разі система має забезпечити регенерацію внутрішнього повітря протягом шести годин. Проєктування систем вентиляції укриттів передбачає наявність такого обладнання: вентилятори необхідної продуктивності; повітропроводи; забірні канали повітря, що працюють у кількох режимах; противибухові пристрої з розширювальними камерами на забірних та витяжних каналах; протипилові фільтри; фільтри-поглиначі, які очищують вхідне повітря від радіаційного пилу, біологічних аерозолів, хімічних речовин; теплоємні фільтри; герметичні клапани.

Зггідно з ДБН В.2.2-5:2023 зі Зміною № 1 ( ЗАХИСНІ СПОРУДИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ) пункту 11.2.1. Системи вентиляції сховищ та СПП із захисними властивостями сховищ Пункт 11.2.1.3 Вентиляція сховищ та СПП здійснюється з використанням систем вентиляції з механічним спонуканням та/або із застосуванням електроручних вентиляторів. В обов’язковому порядку має передбачатися очищення припливного повітря від твердих часток та пилу шляхом встановлення фільтрів грубого очищення повітря. Засоби очищення повітря, що використовуються для організації вентиляції сховищ та СПП мають відповідати вимогам ДСТУ 9077 ЗАСОБИ ОЧИЩЕННЯ ПОВІТРЯ ЗАХИСНИХ СПОРУД ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ (копія сертифікату відповідності лист2 Сертифікати). Пункт 11.2.1.5 Систему вентиляції сховищ та СПП необхідно проєктувати на два режими: чистої вентиляції (режим І) та фільтровентиляції (режим ІІ). При режимі чистої вентиляції (режим І) подача у сховище та СПП очищеного від пилу зовнішнього повітря повинна забезпечувати необхідний обмін повітря та видалення з приміщень тепловиділень та вологи. При режимі фільтровентиляції (режим ІІ) зовнішнє повітря, яке подається у сховище та СПП, повинно очищатися від газоподібних засобів масового ураження, аерозолів та пилу, в тому числі від бойових отруйних, небезпечних хімічних і радіоактивних речовин та біологічних засобів, продуктів горіння. ЗАСОБИ ОЧИЩЕННЯ ПОВІТРЯ ЗАХИСНИХ СПОРУД ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ (НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ) Згідно з ДСТУ 9077:2021 ЗАСОБИ ОЧИЩЕННЯ ПОВІТРЯ ЗАХИСНИХ СПОРУД ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ Пункт 1.1 Цей стандарт поширюється на засоби очищення повітря, що призначені для застосування у захисних спорудах цивільного захисту, та встановлює загальні технічні вимоги й методи випробування. Пункт 1.3 Цей стандарт застосовують організації та підприємства, які проєктують, виготовляють, експлуатують чи постачають засоби очищення повітря захисних споруд цивільного захисту. Пункт 5.1.1 Засоби очищення повітря призначені для забезпечення людей, що підлягають укриттю в захисних спорудах цивільного захисту, з очищенням повітря за дотримання режимів вентиляції, фільтровентиляції та регенерації внутрішнього повітря (з повною або частковою ізоляцією). Пункт 5.1.2 Засоби очищення повітря застосовуються у складі вентиляційних систем захисних споруд цивільного захисту Пункт 5.1.6 Засоби очищення повітря повинні бути вмонтовані в систему вентиляції захисна споруда цивільного захисту і забезпечувати людей, що укриваються, очищеним повітрям. Пункт 5.1.9 Засоби очищення повітря повинні надійно працювати: а) у режимі вентиляції не менше ніж 48 год; б) у режимі фільтровентиляції у разі впливу: — радіоактивних речовин і біологічних патогенних агентів не менше ніж 12 год; — парів небезпечних хімічних речовин (токсичних хімікатів, прекурсорів тощо) в) у режимі повної або часткової ізоляції не менше ніж 6 год. Пункт 5.1.10 Фільтр грубого очищення зовнішнього повітря повинен забезпечувати: — номінальний потік повітря згідно з технічною документацією; — опір потоку за номінальної витрати повітря згідно з технічною документацією; — ефективність очищення, визначена згідно з ДСТУ EN 779, повинна становити не менше ніж 80 %; 5.1.11 Передфільтр повинен забезпечувати: — номінальний потік повітря згідно з технічною документацією на засіб; — герметичність корпусу відповідно до 10.4; — опір номінальному потоку повітря згідно з технічною документацією на засіб; — ефективність очищення, визначена згідно з ДСТУ EN 779, повинна становити не менше ніж 90 %. 5.1.12 Фільтр-поглинач повинен забезпечувати: — опір потоку за номінальної витрати повітря згідно з технічною документацією на засіб; — герметичність корпусу відповідно до 10.4; 5.1.13 Ефективність очищення механічним елементом фільтра-поглинача повинна становити не менше ніж 99,995 % і визначатися згідно з ДСТУ EN 1822-1.

НАКАЗ МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ 09.07.2018 № 579 включає додаток 11 згідно якого проводиться огляд захисної споруди , а заповнення акту згідно пунктів дає розуміння відсотку готовності споруди. Акт містить висновок про можливість використання споруди, саме в ньому і вказується відсоток готовності споруди , також необхідно заповнити рекомендації та пропозиції та завірити підписом відповідальної особи. Скачати додаток 11